Зупинка № 2 (Біля зовнішнього рову з загальним видом на замок).

Запрошуємо Вас звернути увагу на дно замкового рову біля башти, що вбудована у замковий рів. Ви спостерігаєте певні нерівності – сліди невідомих конструкцій. Тут ми бачимо і якісь платформи. Вони розташовані на різних рівнях. Ці невеликі площадки були залишені у скельному моноліті ще на етапі будівництва зовнішнього замкового рову. На одній самій високій платформі - виділяється канавка для стоку води. Трохи далі вздовж рову на північ виділяються невисокі перемички. Навіть археологам не відразу вдалось пояснити всі ці загадкові перепади висот. Найвища платформа з пазом для стоку води – це брід через рів.
Він заповнювався водою. Зверніть увагу на рівень заглибленості траншеї і броду. Різниця між рівнем води і рівнем платформи складає 1.4-1.45 м. Таким чином, воїн – захисник замку, який знав таємницю прихованого під водою броду, міг у важкому захисному спорядженні перейти через рів. Він при цьому заглиблювався лише по плечі. Брід надавав захисникам замку певні додаткові тактичні можливості, адже вони завжди мали змогу вдарити у тил наступаючому до замкових воріт ворогу. Вага спорядження та зброї могла сягати до 30 і більше кг. Тобто, не дивлячись на невеличку відстань (ширина рову 8 - 10 м.), шансів виплисти з такою додатковою вагою практично дорівнювали нулю.
Але загадка в іншому – звідки вода? Замок розташований на горі висотою 82 м. Дощової води, яка до того ж випарювалася, стільки у ровах не могло накопичиться. Джерел поблизу нема. Воду потрібно було постачати. Яким чином?

Середньовічні архітектори, або проектанти, знайшли оригінальне і дуже просте, як усе геніальне, рішення. Зверніть увагу на сусідню більш високу гору, що розташована на схід від замку. Цю гору із замковою з’єднує перемичка з меншим перепадом висот. Більш висока гора має форму плато, а на ній колись був розташований цілий каскад криничок. Середньовічні майстри побудували тут таємний і добре замаскований накопичувач води. З нього під природним тиском, через рельєфну перемичку між висотами, з перепадом висот до 10 м., вода поступала на замкову гору і безпосередньо у зовнішній замковий рів. Цікаво, що і в кінці ХІХ і на початку ХХ століття при спорудженні зони відпочинку на підступах до Невицького замку був зведений фонтан. Він діяв за тим же принципом, що і в середньовічні часи, тобто, був застосований водогін, що працював під природним тиском. У середньовіччі водогін, швидше за все, був зроблений з дерев’яних труб, адже залишки керамічних археологами не виявлено. Труби були зариті у ґрунт на глибину до 0.4 м. і добре замасковані. Невеличкий залишок кілометрової траншеї від водогону ми спостерігаємо безпосередньо над платформою-бродом. Щоб зберегти таємницю гирло труби, що виходила у рів, було розташовано нижче сталого рівня поверхні води. Вода, таким чином, повинна була поступати постійно і з темпом, що перевищує терміни природного випарювання з площини дзеркальної поверхні неприродної водойми. На північному кінці рову було залишено високу перемичку - останець, через яку зайва кількість води зливалась вниз по північному схилу замкової гори.
Загально відомо, що закон сполучених сосудів було відкрито французьким вченим Блезом Паскалем лише у 1653 році, а опубліковано відкриття ще пізніше - тільки у 1663? Ми ж говоримо про водогін сер. ХV століття, тобто спостерігаємо хронологічний розрив майже у 200 років!
Тепер прошу Вас звернути увагу, що нижче платформи-броду знаходиться ще одна платформа, але на значно нижчому рівні. Все це залишки одного з мостів для входу у замок. Прохід у стіні навпроти цієї платформи згодом був замурований. Але, поряд біля башти – барбакану, археологами було виявлено інший вхід та міст (там тепер знаходяться тимчасові сходи для підйому на замок).